Білокриницький замок

Білокриницький замок

Білокриницький замок

Тернопілля славиться багатьма замками і Білокриницький замок один із них. Зведення замку у Білій криниці припадає на XVI століття. Руїни замку і палац, який прекрасно зберігся до наших днів розташований обабіч дороги, яка веде з Кременця до Дубно. Від вищезгаданого міста Кременець сюди всього на всього 5 кілометрів. Зелені стіни маєтку у псевдоготичному стилі видно ще з дороги, тому помилитись важко, оскільки подібних споруд в окрузі більше немає. Тут на місці старої фортеці князів Збаразьких уже понад 100 років діє навчальний заклад, і хоча стіни споруди вже не є неприступними, але пам’ятка не занепала: для нас збереглись і залишки бастіонів і частина ровів. Та найбільше відвідувачів вражає маєток який побудований на зразок будинків вікторіанського стилю які будували вельможі того часу в Європі і за океаном. Білокриницький замок (палац) посідає гідне місце за своєю красою не тільки серед замків і палаців західної західної України, але й в цілому нашої держави.

Село де розташований замок у перше згадується 9-го травня 1438 року у грамоті великого руського князя Свидригайла Ольгердовича, коли він надав магдебурзьке право Крменцю. У І чверті XVI століття король Польщі Сигізмунд І передав частину села Біла Криниця (а так воно називалось в ті часи) хрещеному татарину Семену Кілдину, який засновує рід Білокриницьких. Проте вже в другій половині того ж таки століття Білокриницькі втрачають права власників і новими стає родина Збаразьких. Першим із цього роду свою резиденцію тут влаштовує Андрій Збаразький, який наказав тут збудувати новий замок з ламаного каменю чотирикутної форми з бастіонами на кутах, а в подальшому тут мали резиденцію син Микола Збаразький (кременецький староста) і правнуки Юрій і Христофор, які в подальшому побудують свій власний замок у Збаражі. У 1617 році тут приймали королевича Владислава Вазу який йшов захопити Московський трон. Після смерті останього із роду Збаразький по чоловічій лінії Юрія замок і село переходять під владу близької родини, а саме Вишнивецьких.

У 1675 році Татари знову напали, але замок не зачепили оскільки дізнались що скарби вивезені в інше місце, і тому штурмувати замокне було потреби. У 1705 році замок відвідав Іван Мазепа який мав стати хрещеним батьком дочки великого гетьмана і канцеляра, князя Литовського Міхала Сервація Вишневецького.

У 1725 році замок переходить до сім’ї Радзивілових як придане Урсули-Францішки Вишнивецької. У 1806 році за відсутності тодішнього власника князя Домініка Радзивіла замок з усіма скарбами згорів. Замок стояв у такому стані до того часу поки його не викупив Юзеф Часновський у 40-вих роках XIX століття і почав його переобладнання. Було закладено великий парк і почав перебудовувати палац у псевдоготичному стилі, під час тих робіт розібрали і частину укріплень. Не завершивши своєї роботи Ю. Часновський помирає. У 1866 за родині борги маєток продають на аукціоні. Новий власник Олексій Воронін завершує роботи свого попередника і відкриває тут сільськогосподарську ремісничу школу. Після смерті вельможа заповів на утримання школи всі свої збереження.

Під час першої світової війни у 1915 році школу евакуювали під Житомир але невдовзі вона повернулась. 1920 року заклад закрили але дуже швидко польська влада тут відкрила тут агрономічну та лісову школи. За часів Радянської влади тут було відкрито Кременецький лісотехнічний технікум який і по сьогоднішній день діє.

Підбивши підсумки варто сказати що Білокриницький замок входить, на мою скромну думку до того переліку замків і фортець західної України які варто відвідати, тому відвідуючи Тернопілля відвідайте цей замок.